Україна різко втратила експорт волоського горіха: що сталося з галуззю

Експорт українського волоського горіха у 2025 році впав у десять разів — до $9,2 млн. Ситуацію в галузі ускладнили одразу кілька чинників: слабкий урожай, цінові спекуляції, обмежена переробка, посилення конкуренції та жорсткіші умови експорту.

Україна традиційно входить до числа помітних виробників і експортерів волоського горіха. Завдяки смаковим якостям українська продукція має попит за кордоном, насамперед у Європі. Однак торік галузь зіткнулася з різким падінням експорту: якщо у 2020–2024 роках продажі приносили в середньому $92,2 млн на рік, то у 2025-му виручка скоротилася до $9,2 млн.

Одна з головних особливостей ринку — його фрагментованість. За оцінками аналітикині Київської школи економіки Роксолани Назаркіної, близько 90% волоського горіха в Україні збирають домогосподарства — на присадибних ділянках або зі старих насаджень. Загальне виробництво останніми роками тримається в межах 100–125 тис. тонн, але для більшості людей це лише додатковий сезонний дохід.

Такий формат має низьку собівартість, але водночас створює проблеми зі стандартизацією. Продукція від домогосподарств часто не має однакових характеристик — горіхи відрізняються формою, відтінком ядра та зручністю для очищення. Власник компанії Gorihovod Андрій Лапа пояснює, що у світі таку продукцію часто називають “диким горіхом”, тоді як промислові сорти, зокрема Чандлер, значно простіші для переробки та формування однорідних партій.

Проблема поглиблюється тим, що в Україні майже немає культури масового споживання волоського горіха. Значна частина продукції орієнтована саме на експорт. Схема зазвичай виглядає так: населення збирає горіх, перекупники скуповують його на місцях, експортери формують партії, очищають продукцію та відправляють за кордон.

У 2025–2026 маркетинговому році ця система дала збій. Через слабкий урожай і гонитву за прибутком заготівельники підняли закупівельні ціни до рівня, який зробив український горіх неконкурентним. Коли на ринок ЄС зайшли якісніші партії з Чилі, США та Китаю за схожими цінами, європейські покупці почали переорієнтовуватися на них.

У результаті експортери не стали купувати український горіх за завищеними цінами, а перекупники залишилися зі значними запасами на складах. Згодом ціни просіли, але частина продукції вже втрачала якість через тривале зберігання.

Окремим чинником став режим експортного забезпечення, запроваджений в Україні з грудня 2024 року. Він передбачає, що експортувати продукцію можуть лише платники ПДВ, а ланцюги постачання мають підтверджуватися документально. Для ринку, де більшість горіха надходить від домогосподарств, це створило додаткові бар’єри.

За митними даними, експорт очищеного волоського горіха у грудні 2024 року скоротився до 0,07 тис. тонн проти 4,83 тис. тонн у листопаді. Експерти вважають, що державне регулювання має враховувати специфіку ринку, інакше частина учасників втрачає конкурентоспроможність.

Ще один виклик — конкуренція з Китаєм. За словами Лапи, китайські виробники наростили великі обсяги завдяки продуктивним сортам, які легко лущаться і дають високий вихід ядра. Водночас Україна має логістичну перевагу для поставок до Європи й Туреччини, тож може зберегти частину ринків за умови більш обережного ціноутворення.

На урожай також вплинули погодні фактори. Заморозки, волога осінь і промерзання плодів погіршили якість частини продукції. Додатковий тиск створює війна: замінування, забруднення територій, втрата контролю над частиною площ і дорожча логістика.

Промислове вирощування горіха в Україні розвивається повільно, але поступово зростає. За даними Держстату, виробництво у промислових садах збільшилося з 0,9 тис. тонн у 2020 році до 3,04 тис. тонн у 2023-му. Цьому сприяє державна грантова підтримка садівництва: у 2023–2024 роках на розвиток насаджень волоського горіха та фундука виділили близько 300 млн грн.

Водночас виробництво в домогосподарствах скорочується — зі 112 тис. тонн у 2020 році до 103 тис. тонн у 2023-му. Причина — старіння дерев і відсутність системного оновлення насаджень.

Експерти вважають, що майбутнє галузі залежить від переходу до більш організованого промислового виробництва, прозорих правил експорту та інвестицій у якість. Український горіх має потенціал повернути позиції на зовнішніх ринках, але для цього ринку потрібні не лише природні переваги, а й стабільна модель роботи.