Україні загрожує рецесія на тлі падіння ВВП та прискорення інфляції

Перший квартал 2026 року показав погіршення економічної ситуації в Україні: ВВП скоротився, бізнес-активність ослабла, а інфляційний тиск посилився. На цьому тлі уряд представив нову довгострокову стратегію, однак експерти сумніваються, що вона відповідає реальним викликам.

На початку 2026 року українська економіка продемонструвала негативну динаміку. За оперативною оцінкою Держстату, у першому кварталі реальний ВВП знизився на 0,5% у річному вимірі та на 0,7% порівняно з попереднім кварталом з урахуванням сезонності. Водночас Національний банк оцінив ситуацію дещо оптимістичніше — як зростання на 0,2% рік до року.

Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, коментуючи статистику, заявила, що у квітні ВВП зріс на 0,9% у річному вимірі. За її словами, це дозволило скоротити падіння економіки за січень–квітень до 0,2%.

Водночас експерти закликають обережно ставитися до прогнозів Мінекономіки. Раніше міністерство очікувало зростання ВВП у 2025 році на 2,2%, однак фактичні дані Держстату та НБУ показали лише 1,8%.

Скорочення економіки у першому кварталі пояснюють кількома чинниками. Серед них — дефіцит електроенергії після російських атак на енергетичну інфраструктуру, через що частина промислових підприємств у січні зупиняла або обмежувала роботу. У підсумку промислове виробництво за квартал скоротилося на 1,1% у річному вимірі.

Додатково на економіку вплинула холодна зима. Через низькі температури будівництво на багатьох майданчиках тимчасово зупинялося, а обсяги будівельних робіт у січні–березні знизилися на 4,7%.

Ще одним фактором стало подорожчання енергоносіїв. Після загострення ситуації в Перській затоці в Україні зросли ціни на газ і нафтопродукти, а дефіцит електроенергії підштовхнув вартість самої електрики.

Негативний вплив мав і механізм транскордонного вуглецевого коригування CBAM. Україна не отримала відтермінування чи винятків, що призвело до втрати 1,1 млн тонн експортних замовлень із ЄС на металургійну продукцію. Через це виробництво сталі та прокату скоротилося на 7–9%.

Окремою проблемою залишаються обмеження морської логістики. Через пошкодження портової інфраструктури та дефіцит електроенергії фізичні обсяги морського експорту помітно зменшилися.

Економіст Данило Монін вважає, що падіння ВВП у першому кварталі стало очікуваним наслідком уповільнення, яке почалося ще у 2024 році. За його словами, чинна економічна політика та втома бізнесу від тривалої війни формують стійкий песимізм, особливо серед компаній, не пов’язаних з оборонною сферою.

Погіршення настроїв бізнесу підтверджує і динаміка індексу відновлення ділової активності. За оцінками Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, у квітні він опустився до −0,11 після нульових показників у лютому та березні. Це найнижче значення з березня 2023 року.

Опитування підприємців також свідчить про охолодження ділового середовища. Лише 5,6% компаній повідомили, що їхні справи кращі, ніж рік тому. У березні таких було 19,6%. Водночас 19,6% бізнесів заявили про погіршення ситуації, а 74,8% не відчули змін порівняно з минулим роком.

Це означає, що бізнес продовжує пристосовуватися до воєнних умов, але його операційна стійкість слабшає. Загальна економічна ситуація для підприємців стала складнішою.

Колишній голова Ради НБУ Богдан Данилишин зазначає, що українська економіка демонструє адаптивне відновлення, але залишається вразливою до воєнних ризиків, імпортної залежності та валютно-інфляційного тиску.

Інфляційні ризики також посилюються. На них впливають девальваційні очікування, подорожчання імпорту та великий фіскальний дефіцит, який значною мірою покривається зовнішніми трансфертами.

За даними інфляційного звіту НБУ за квітень, після періоду сповільнення інфляція знову почала прискорюватися. Серед причин — подорожчання енергоносіїв, наслідки обстрілів, зростання цін на пальне через події на Близькому Сході, попереднє послаблення гривні та швидке зростання зарплат. У березні інфляція становила 7,9% у річному вимірі, а до кінця 2026 року НБУ очікує її зростання до 9,4%.

Данило Монін прогнозує, що до червня річна інфляція може тимчасово знизитися до 7–7,5%, але згодом знову піде вгору. Його оцінка на кінець року — близько 10,5%.

На тлі цієї статистики уряд представив нову 15-річну економічну стратегію «Економіка майбутнього». Документ передбачає середньорічне зростання ВВП на 6% та збільшення частки інвестицій у ВВП до 24–30% на рік, тоді як до війни цей показник становив 16%.

Директор аналітичного департаменту Eavex Capital Дмитро Чурін вважає такий сценарій амбітним. На його думку, для досягнення 6% зростання потрібні одночасно кілька умов: стабільне зовнішнє фінансування на рівні щонайменше 15–20 млрд доларів на рік, дерегуляція, судова реформа, повернення мігрантів та безпекова стабільність.

Водночас експерти звертають увагу, що стратегія поки фактично представлена лише кількома слайдами. Через це вона виглядає радше як набір бажаних цілей, ніж як готовий план дій.

Монін критикує декларації про лібералізацію економіки без податкової реформи. На його думку, якщо за нинішнього рівня бюджетного стимулювання економіка вже демонструє мінус, очікувати покращення без зміни економічної моделі складно.

Дмитро Чурін також наголошує, що важливіше не просто записати у стратегії бажаний темп зростання ВВП, а створити реальні механізми сталого розвитку, промислового виробництва та експорту товарів і послуг із високою доданою вартістю.

Поки що офіційні прогнози залишаються значно скромнішими. НБУ у квітні знизив прогноз зростання ВВП на 2026 рік із 1,8% до 1,3%. У бюджеті закладено зростання на 2,4%, але цей показник, імовірно, буде переглянуто в бік зменшення.

Експерти вважають, що за підготовкою нових стратегій стоїть глибша проблема — відсутність дієвих драйверів економічного зростання та стимулювальної політики в умовах війни. Від початку повномасштабного вторгнення економічне управління здебільшого відбувається реактивно, як відповідь на поточні проблеми.

Крім того, попередні стратегічні документи часто не виконувалися, але урядовці не звітували персонально про причини провалів. Зокрема, три роки тому на Ukraine Recovery Conference презентували план, який передбачав зростання ВВП України до 1 трлн доларів за 10 років. Натомість фактичні темпи були значно нижчими: 5,3% у 2023 році, 2,9% у 2024-му та 1,8% у 2025-му.

На тлі зростання інфляції економіці загрожує рецесія, а за певних умов — стагфляція. Capital Times прогнозує падіння ВВП у другому та третьому кварталах на 2,3% і 1,4% відповідно. Якщо спад у другому кварталі справдиться після негативного першого кварталу, це означатиме рецесію.

Економіст Олексій Кущ вважає, що рецесія під час війни свідчитиме про провал моделі військового кейнсіанства або про те, що така модель повноцінно не була запущена. На його думку, за збалансованого зовнішньоторговельного балансу Україна могла б зростати темпами понад 5%.

Поєднання економічного спаду та стійкої інфляції відповідає ознакам стагфляції. Дмитро Чурін зазначає, що Україна перебуває в зоні ризику такого сценарію, особливо якщо зовнішнє фінансування скоротиться, а монетарна політика НБУ стане м’якшою. Поки що жорстка позиція регулятора стримує інфляцію та курс гривні.

У підсумку головною проблемою залишається не відсутність стратегій, а брак реальних механізмів економічного зростання, інвестиційних стимулів і системної політики в умовах тривалої війни. Без зміни підходів до управління економікою негативний тренд буде складно переламати.