Найбільші тіньові схеми в Україні та що може їх зупинити

Велика частина економіки України продовжує працювати поза офіційним сектором. Економісти пояснюють, чому «тінь» залишається масштабною, які схеми приносять державі найбільші втрати та що потрібно для їхнього подолання.

Україна, як і багато країн із невисокими доходами та слабкими інституціями, має значний тіньовий сектор — діяльність, із якої не сплачуються податки. За оцінками Міністерства економіки, його обсяг становить 30–40% ВВП, що істотно перевищує показники більш розвинених держав, але подібне до країн із зіставним рівнем розвитку та якості державного управління.

Перед повномасштабною війною обсяги «тіні» поступово зменшувались: у 2019 році показник знизився до 27%. Економісти пов’язують це зі скороченням державних видатків і податкового навантаження, адже надмірні податки стимулюють бізнес і працівників переходити в неофіційну зону. На зниження тінізації також впливало економічне зростання, яке робило легальну зайнятість привабливішою. Однак повністю неофіційні моделі роботи — лише частина проблеми.

Значний тіньовий сегмент гальмує можливість зменшити податки та створює нерівні умови конкуренції між бізнесами. Для сталого розвитку країни експерти наголошують на необхідності одночасно боротися з податковими схемами адміністративними методами та знижувати фіскальний тиск, зокрема на найбільш шкідливі для економіки прямі податки.

Новий аналіз CASE Україна та Інституту соціально-економічної трансформації показує, що найбільші втрати бюджету спричиняють дві схеми. Перша — виплати зарплат «у конвертах», що коштує державі від 140 до 280 млрд грн щороку. Друга — контрабанда та «сірий» імпорт, які формують ще 120–185 млрд грн недонадходжень. Обидва явища продовжують зростати.

Офшорні механізми, навпаки, стають менш масовими. Через міжнародні стандарти прозорості та валютні обмеження такі схеми залишаються доступними переважно великим компаніям і багатим українцям. Втрати від них зараз оцінюють у 12–14 млрд грн, що є найнижчим показником за багато років.

Інші інструменти ухилення демонструють різну динаміку. Запровадження СЕА ПДВ, ЄРПН і системи моніторингу СМКОР зменшило масштаби схемного податкового кредиту до 13–15 млрд грн на рік, хоча ухилення від сплати ПДВ загалом ще не подолане. Поступово зменшуються втрати від «сірих» операцій через неповні реєстри землі та нерухомості ( 18–20 млрд грн). Є позитивні результати й у боротьбі з нелегальним обігом алкоголю та палива, хоча на тютюновому ринку ситуація залишається нестабільною.

Для реального прориву експерти пропонують комплекс заходів. Серед ключових — перезавантаження Державної митної та податкової служб із залученням міжнародних експертів, що передбачено законопроєктом №9243. Бюро економічної безпеки, яке перебуває у процесі оновлення, потребує додаткового фінансування та чітких KPI для контролю ефективності.

Також пропонується законодавчо закріпити показники результативності роботи ДМС, ДПС та БЕБ — насамперед зменшення податкових розривів, як передбачено у проєктах №12359 і №12360. Серед інших заходів — боротьба зі зловживаннями спрощеною системою, протидія фіктивній самозайнятості, суворіші штрафи за нелегальну торгівлю підакцизними товарами та ІТ-консолідація даних фіскальних органів.

Експерти також наполягають на інтеграції України до європейських систем обміну податковими й митними даними, а також на створенні механізмів автоматичного обміну інформацією з іншими країнами для запобігання транскордонним схемам ухилення.

Водночас частина положень Нацстратегії доходів потребує перегляду. Зокрема, надмірне обмеження спрощеної системи та можливість блокування рахунків без рішення суду можуть завдати шкоди бізнесу. Натомість країні потрібні реальні реформи, а не косметичні зміни структури податкових органів.

Попри зусилля останніх років і ухвалення низки важливих законів, «тіньові» зарплати й неофіційний імпорт продовжують зростати. Експерти сподіваються, що необхідні реформи будуть реалізовані найближчим часом і дозволять скоротити масштаби найбільших схем уже наступного року.